Існують місця, де історія не просто лежить у книгах. Вона дихає, рухається, шурхотить травою і блищить під сонцем на старих дахах. Одне з таких місць — заповідник Переяслав. Великий, мов час. Точніше — Національний історико-етнографічний заповідник Переяслав. Його територія розкинулася на понад 3050 гектарів, охоплюючи місто, околиці й навіть колишній район. І це не просто музей — це цілий живий організм, де кожен об’єкт зберігає свій подих історії.
Тут понад 400 пам’яток і понад 180 тисяч музейних експонатів, кожен із яких — шматочок великої мозаїки минулого. І все це не просто зібрано. Це системно вивчено, задокументовано і представлено з науковою точністю, але з душею.
Історія етнографічного заповідника
Спершу все було скромно. У 1950-х роках — лише кілька кімнат у старому будинку лікаря Козачковського, де колись гостював Шевченко. Але тоді прийшов він — Михайло Сікорський. Людина-епоха. Звичайний музей він перетворив на потужний історико-культурний заповідник Переяслав. Спершу обласний, потім — республіканський, а згодом і національний. І все це завдяки ідеї: зберегти, показати, пояснити.
Сьогодні цей музейний гігант має 26 тематичних музеїв. І серед них є справжні перлини. Наприклад, Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Більшість знає його як музей Переяслава просто неба. Саме там можна побачити, як виглядала українська хата кілька століть тому. Як молотили зерно чи мололи борошно вітряки, що ще працюють.
Глибина часу
Історія Переяслава — це не просто дати. Це шари культур, що накладаються один на один. Ще трипільці тут мешкали, залишивши свої сліди — кераміку, знаряддя, прикраси. Потім прийшли скіфи, за ними зарубинецька і черняхівська культури. Археологи нарахували понад 400 курганів і сотні стоянок, поселень, городищ.
А потім — доба Русі. XI століття. Тоді Переяслав був третім містом Давньої держави — після Києва і Чернігова. Саме звідси князі тримали оборону від кочівників. Тут стояв Михайлівський собор, збудований ще за часів Ярослава Мудрого. Його рештки сьогодні можна побачити під захисним павільйоном — і це одна з найдавніших архітектурних пам’яток усієї країни.
Архітектурна спадщина
Переяслав — це не лише розкопи. Це й камінь, що пережив епохи.
Тут збереглися справжні шедеври архітектури:
- Вознесенський собор (1696–1700), споруджений коштом гетьмана Івана Мазепи в стилі українського бароко. Саме сюди Мазепа передав знамените Пересопницьке Євангеліє.
- Переяславський колегіум 1753 року — перший духовний навчальний заклад на Лівобережжі.
- Михайлівська церква (1666) і дерев’яна козацька церква 1606 року. Зразки народного зодчества. Збережені з любов’ю до кожної дошки.
- Будинок Козачковського (1820 рік), де Шевченко писав свій “Заповіт”.
І все це не просто будинки. Це система живих експозицій, що занурюють у різні століття без жодного “гіда з мікрофоном”. Атмосфера робить усе сама.
Експозиції Переяслава — мандрівка у часі
Тут музей — це не зал із табличками. Це простір, де час розтікається по алеях. Етнографічна частина налічує понад 30 тисяч предметів побуту: від гончарних горщиків до меблів і музичних інструментів. Є одяг, рушники, іконопис, стародруки XVII–XIX ст., колекції скла і кераміки.
Особливо вражають технічні експозиції. Наприклад, музей транспорту з возами, лінійками, фаетонами і тачанками — все це справжні зразки народної інженерії. А ще — 15 автентичних вітряків, зібраних по селах України. Їхні механізми розібрано, відреставровано й відновлено за оригінальними кресленнями, що робить експозицію унікальною навіть з погляду механіки.
Наукова діяльність
Попри романтичну ауру старовини, заповідник — це ще й серйозний науковий центр. Його археологи досліджують територію Переяславщини вже понад сто років. Вони відкрили пам’ятки трипільської, скіфської, черняхівської культур. Картографували понад 60 км “Змієвих валів”.
Щороку тут проходять конференції. “Археологія Середньої Наддніпрянщини”, “Єфремовські читання”, “Матеріальна і духовна культура регіону”, публікуються наукові збірники, проводяться обрядові свята та майстер-класи. Тут перетворюють суху історію на живу науку.
Екскурсії Переяслава: що подивитись і як спланувати візит
У заповіднику не заблукає навіть найзадумливіший мандрівник. Тут все чітко організовано. Є маршрути для одноденних турів і тематичні екскурсії Переяславом — історичні, археологічні, етнографічні, особливо популярні “Шляхом Шевченка” та “Козацька доба”.
Хочете технічних деталей? У середньому повноцінна прогулянка по основній території триває 3–4 години. Охоплює близько 5 км маршруту. Для наукових груп є спеціальні програми з доступом до архівних фондів і реставраційних майстерень.
А ще тут проводять обрядові дійства — коляду, Великдень, Зелені свята. І тоді вся територія перетворюється на живу сцену, де старовинні пісні звучать під шелест старих дерев.
Як дістатись до заповідника Переяслав?
Все просто. Від Києва — 90 км траси Н08 (на Бориспіль – Переяслав – Черкаси). Громадським транспортом — маршрутки від станцій метро “Бориспільська” або “Харківська”. Для туристичних груп діють погоджені маршрути й стоянки біля центрального входу музею просто неба.
Скільки коштує
Питання “скільки” завжди актуальне. Але тут усе чесно. Ціна заповідника Переяслава залежить від маршруту: базовий вхідний квиток у музей просто неба — близько 100–150 грн для дорослих, інші тематичні музеї — окремо. Для студентів і школярів — знижки. Екскурсійний супровід — додатково, але вартий кожної копійки.
На завершення
Переяслав — не просто музей. Це пам’ять, зібрана в одному місці. Тут поруч стоять тисячолітні артефакти і дерев’яні хати, що ще пахнуть димом. Тут історія не вмирає, а живе, дихає і чекає, щоб її почули. Можна вивчати історичні факти про Переяслав, читати монографії чи археологічні звіти. Але варто хоча б раз пройтись його стежками — і ви зрозумієте: цифри й дати тут оживають. Бо це місце, де минуле не минуло.
