Древня та прекрасна столиця України насамперед вабить гостей звідусіль старовинними архітектурними пам’ятками, величними церквами, Хрещатиком та Подолом, що є найвідомішими локаціями міста.
Але не всі знають, що в цьому гамірному мегаполісі з багатовіковим минулим існують куточки, овіяні містикою й таємницями. Одним із найзагадковіших місць є Лиса Гора в Києві – екскурсії до неї справляють неймовірні враження.
Історія назви
Історики доводять, що життя вирувало на даному узгір’ї з прадавніх часів, ще задовго до початку заснування держави Київська Русь.
Тоді Лиса Гора була місцем поклоніння наших пращурів своїм божествам, з якими язичники асоціювали сили природи. На думку дослідників, у цьому місці знаходили притулок волхви. Вони проводили тут ритуали, богослужіння, облаштовували храми та підземні ходи.
Назва даної піднесеної до неба локації пояснюється відсутністю на ній багато століть тому рослинності. Тоді на відповідній ділянці не рослого нічого, крім поодиноких дубів. Дотепер збереглося декілька таких вікових красенів – туристи їх можуть побачити на одному з гірських схилів, де й досі небагато рослинності.
Ймовірно, така ландшафтна особливість спонукала волхвів облаштовувати на Лисій Горі Капища та Святилища.
Дерева, які знаходяться тут, були посаджені набагато пізніше, коли в цьому місці започаткували паркову зону.
Є версія, що відсутність рослин на даному стародавньому ритуальному пагорбі зумовлена частим потраплянням в цю точку блискавок. У результаті поверхня виявилася випаленою – на ній утворилася свого роду лисина. А оскільки в епоху язичництва люди вірили, що боги посилають блискаву туди, де зосереджені нечисті сили, логічно, що саме це місце стало вибором жерців-ворожбитів.
Відомо й декілька назв окремих зон відповідного урочища. Місцевість вище урочища Юрковиці називають Плоською горою, а Яр, яким проїжджає фунікулер, – Чортовим Боремищем. У минулому Западинська вулиця Києва називалася Лисогірською.
Скільки Лисих гір у Києві?
Різні джерела називають неоднакову кількість відповідних пагорбів. На думку знавців Вічного Міста, їх у місті рівно тринадцять. В офіційних довідниках, що охоплюють період кількох останніх століть, вказується, що в Києві є чотири Лисих Гори.
А відомості, наведені в короткому топонімічному словнику «Київ», називають шість таких пагорбів. Окрім головного, вони до відповідної групи підвищень відносять Хрещатицьке Беремище, Юрковиці, Западинку, Чорторій та пагорб на території Верхньої Солом’янки, якій існував за минулих часів.
Окремі історики до переліку таких локацій відносять і Старокиївську гору, що колись була місцем розташування княжих володінь Кия, а зараз є територією історичного музею.
Але найчастіше Лисою Горою називають ту, що в районі Видубичів, на правобережжі річки Либідь. Оточує даний пагорб Саперна слобідка, Багринова гора та Теличка (Дівич-гора).
Щодо сили надприродних властивостей усіх цих об’єктів єдиної думки нема досі, і ця суперечка триває.
Але так чи інакше, Лису гору було включено до переліку найбільш містичних місць України.
Місце розташування
Розташований такий пагорб, що зараз став відомим міським природно-ландшафтним парком, у Голосіївському районі столиці. Мандрівникам, яких цікавить, як дістатися на Лису гору, варто знати, що ведуть до неї дві вулиці – Западинська й Жигулівська.
Щоб потрапити на цей славнозвісний пагорб, що на правому березі Либіді, слід доїхати до станції метро «Видубичі». Від зупинки до відповідного пошукового об’єкту зовсім недалеко – звідси до нього можна прогулятися пішки.
Екскурсія в Лисогірський форт
Дізнатися, яка вона, овіяна дивними й моторошними легендами Лиса гра, що подивитись можна на території цього загадкового пагорбу, дозволить участь в екскурсійному маршруті до відповідного куточка.
Тема популярного екскурсу – «Лисогірський форт». Така подорож знайомить туристів із валами давнього укріплення, підземними тунелями, а ще дозволяє побачити на свої очі відновлене капище – святиню неоязичників.
Під час екскурсії гіди розповідають своїм слухачам про популярні й маловідомі легенди, що мають відношення до цієї дивної місцевості, про роль Лисогірського форту як військового об’єкту за часів Другої світової війни й пізніше.
А ще дана подорож включає ознайомлення екскурсантів з об’єктом, далеким від містики, зате близьким до сучасної науки й техніки – Київським радіоцентром, що знаходиться неподалік.
Народний епос та сучасні дослідження: вигадані й правдиві історії
Легенда розповідає, що в прадавні часи вся земна куля була оповита довжелезною зміюкою, настільки довгою, що ця гігантська рептилія могла ухопити власний хвіст. Місце, де голова цього монстра сходилася з хвостом, і отримало назву Лисої гори.
Тому в даній точці планети досі випромінюється інтенсивна містична енергетика.
Інші перекази розповідають про життя на такому пагорбі в доісторичний період жерців, які сповідували невідому достеменно релігію. Місцеві підземелля вони використовували для зберігання своїх золотих скарбів та священних книг. Документальним свідченням цього факту є наявність на стінах тунелів античних апокрифів та написів старовинними ієрогліфами.
Пізніше волхвів у цьому куточку змінили християнські монахи. Вони взялися за будівництво підземного монастиря, а завершивши таку справу, сполучили свою святиню з Києво-Печерською Лаврою за допомогою підземного тунелю.
Сучасні дослідники природних аномалій доводять, що вважати дану локацію містичною є всі підстави. Вони стверджують про наявність над пагорбом відкритого каналу в астральний світ, в якому відбуваються неможливі речі, наприклад, матеріалізація духів.
Науковці в свою чергу довели, що Лиса гора є дуже потужною гепатогенною зоною. Є думка, що наслідком її надприродних енергетичних властивостей стало замурування тисяч людей живцем у місцевих печерах ординцями. Наказ для такої масової моторошної страти був відданий Ханом Батиєм за часів монголо-татарської навали.
Факти з минулого життя форту
Звести фортецю на Лисій горі розпорядився Петро І. Щоб потопити ворогів у разі ними захоплення форту, в підземеллях тоді облаштували величезні ємності, наповнені водою. У той же час було побудовано підземне містечко, що збереглося дотепер.
У ньому туристи мають можливість оцінити убогість чернечих келій та побачити безліч цікавих артефактів – від старовинних книг до скарбів. Жах на відвідувачів наводять рештки людських тіл – кістяки тих, хто був одержимий прагненням розгадки таємниць цього дивного місця, але залишився в ньому назавжди.
З другої половини ХІХ століття відповідна земельна ділянка була викуплена міською владою з метою використання її у військових цілях. Тоді на пагорбі почалися будівельні роботи, в результати яких будинки містян у підніжжя Лисої гори були знесені, а частина вікового лісу вирубана.
Спорудженням Лисогірського форту, що мав стати новою Печерською фортецею, керував інженер Едуард Тотлебен. Ця забудова являла собою оборонний комплекс, що включав бастіони, тенали, люнети, равеліни та ретраншемент.
Доповнювався він земляними валами дванадцятиметрової висоти, наскрізь прорізаними тунелями до 40 метрів завдовжки. Всередині ці ходи обклали цеглою, а на вході та виході їх облаштували ґрати. Такі підземелля стали казармами для розміщення пари тисяч військових. Додатково наземні будівлі казарм звели поруч із фортецею.
Пізніше приміщення форту використовувалися як склади для боєприпасів та гарнізонна тюрма.
На початку минулого століття Північна ділянка Лисої гори була місцем страти держаних злочинців – їх позбавляли життя на шибеницях, а тіла одразу закопували поруч. Відомо, що в 1911 році саме тут стратили Дмитра Багрова, від рук якого загинув відомий царський урядовець Петро Столипін.
1918 року, ймовірно, в результаті недбалості, на пагорбі стався вибух боєприпасів, що призвів до руйнування та жертв у Демидівці – розташованому поруч робітничому районі.
Під час Другої світової війни до захоплення Києва фортецю займали місцеві ополченці, але їх супротив був зломлений ворогом після відступу радянських військ. Окупувавши місто, гітлерівці влаштували на горі танкову базу «Тигр», а відступаючи, підірвали до підземних тунелів входи.
Сучасність
Нинішній вигляд Лисої гори мало відрізняється від того, яким він був за часів середньовіччя.
Найбільший умовний структурний підрозділ даної локації називають Мертвецьким гаєм, а ще в ній є два яри – Відьомський та Русалочний.
Жодних ознак цивілізації на цій території нема. Природа, не зважаючи не доглянутість, вражає мандрівників первозданною красою. Зібравшись на верхівку, можна побачити неймовірно гарну панораму лівобережної частини міста та величний краєвид могутнього Дніпра.
І сьогодні дане місце вважають для себе священним прибічники Темних Сил. На древньому пагорбі відбуваються зібрання неоязичників. Приходять сюди для чаклування й ті, хто володіє екстрасенсорними здібностями, вважає себе відьмами та віщунами.
А ще Лиса Гора манить фанатів окультного вчення та містики. Недавно, уже за часів Незалежної України, на ній з’явилося Святовидове капище з багатоликим ідолом Перуна. Скульптуру цього язичницького божества вирізали з масивного дубового пня. Напередодні Купальської ночі біля неї традиційно збираються неоязичники.
Більшість туристів після візиту в це місце розповідають про те, що в ньому світ бачиться інакшим, людина починає відчувати та вбирати в себе силу природи через вібрації і знаходити відповіді на життєво важливі складні питання.
Екскурсоводи радять мандрівникам, які приходять у це місце, вітатися з горою та вшановувати пам’ять пращурів, пригостивши смаколиками її мешканців. У такому разі Лиса гора поділиться зі своїми гостями силою, допоможе їм відновитися фізично та психічно. Залишаючи цей дивовижний куточок, гіди рекомендують сказати чарівній київській горі слова подяки за гостинність й загадати бажання – воно обов’язково має здійснитися.
Більше про цікаві локації Києва можна подивитись в розділі “Туризм” на нашому сайті.
