Катерина Білокур – одна з найвідоміших художниць України. Її твори вражають своєю простотою і вишуканістю водночас. В них відчувається дух епохи і душа звичайної української жінки. Мисткиня не мала ніякої освіти, була чужою у своїй родині, вважала своє життя справжнім пеклом, але попри це знаходила в собі сили творити шедеври.
Катерина Білокур: біографія
Катерина Василівна Білокур – звичайна селянка, яка народилася у 1900 році у селі Богданівка Полтавської губернії. Нині це Київська область. Тоді – Російська імперія, яка не мала потреби в освічених селянах. Батько Катерини – Василь Йосипович був досить заможним. У родині було багато землі, худоби, крім Катрусі у сім’ї росли ще хлопчики Григорій та Павло. Дівчинка була дуже розумною, уже в 6 років вона вміла читати. Але батьки вирішили не віддавати її до школи, щоб зекономити гроші.
Місце, де народилася Катерина Білокур було «забитим селом», тому у родині панували традиційні цінності. Катерина повинна була вийти заміж і займатися хатньою роботою. Про малювання не могло бути і мови. Батьки забороняли дочці малювати, адже вона замість того, щоб працювати в полі чи в хаті, бігла до квітів і змальовувала їх. В дитинстві дівчинка малювала вугіллям. Наприклад, на полотні. Спочатку малювала квіти, природу, тоді прала полотно і знову малювала. Одного разу батьки побачили як Катруся малює, вони кинули її малюнок у піч. Батько і мати дуже не хотіли, щоб люди дізналися, що їхня дочка малює. Адже вони вважали, що тоді ніхто не візьме Катерину заміж.
Катерина вважала, що доля обійшлася з нею дуже жорстоко, адже забрала можливості малювати, але дала велику любов для квітів і творчості.
У молоді роки Катерина була у селі своєрідним «дизайнером». Адже вона шила речі на замовлення, вишивала рушники. У будинку художниці досі зберігаються її роботи. Дівчина так ніколи і не вийшла заміж, адже всім відмовляла. Вона вважала, що не зможе розриватися між малюванням і хатньою роботою.
У 1922-1923 роках дівчина спробувала вступити до миргородського технікуму. Вона взяла дві свої роботи і поїхала до Миргорода. Там її не прийняли, адже в неї не було документа про освіту. Дівчина настільки засмутилася, що прийшла додому пішки.
Українська художниця Катерина Білокур грала у драмгуртку в рідному селі та малювала декорації до вистав. Гурток створив родич дівчини Микита Тонконог. Мисткиня грала у виставах, поставлених за творами Котляревського, Шевченка. Молода дівчина грала в основному молодиць. Батьки були проти такої діяльності дочки, але погодилися на це лише тоді, коли Катерина пообіцяла, що її діяльність не буде заважати хатній роботі. У 1928 році жінка хотіла вступити у Київський театральний технікум. Але її не взяли через відсутність атестата.
У 1934 році Катерина не витримала складних відносин у родині, заборони на малювання і вирішила втопитися у річці. Восени вона довго стояла у холодній воді, але стрибати не збиралася. Сама жінка пригадувала, що хотіла жити, але більше так не могла. Художницю побачила мати і відмовила від самогубства. Але після цього у жінки почалися проблеми з ногами. Вона страждала на поліартрит. Після цього випадку батько проклинав дочку, але погодився на малювання.
Батьки Катерини не вступили у колгосп. Вони були одноосібниками. Сама жінка теж ніколи не працювала у колгоспі.
Як стала відомою Катерина Білокур?
Катерина продовжувала малювати. Особливе місце в її творчості займали квіти, колгоспні поля, коренеплоди, звичайні сільські пейзажі, їжа. У кінці 30-х жінка малювала племінниць, які поливають півонії. Але ніякого визнання художниці це не приносило. Навесні 1940 року Катерина почула по радіо пісню української співачки Оксани Петрусенко. На той момент Оксана була саме в зеніті слави і чекала дитину. Катерина написала лист співачці і вклала туди малюнок калини. Надіслала листа на адресу Київського академічного театру, де працювала Оксана. Як не дивно, лист дійшов до Петрусенко, яка була вражена роботою простої сільської художниці. Вона порадилася зі своїми відомими друзями-митцями і через дуже короткий час Катерину розшукали та стали цікавитися її творчістю. До речі, Петрусенко померла всього через кілька місяців після того як отримала листа від Білокур. Співачка, скоріше всього, була отруєна за наказом дружини одного з високопосадовців через ревнощі.
У 1940 році відбулася виставка Катерини Білокур у Полтавському будинку народної творчості. Вона складалася лише з 11 картин. Картини мали успіх. Катерину преміювали поїздкою до Москви. Там жінка змогла відвідати відомі художні галереї. На деякий час Катерина навіть впала у депресію через те, що вона вважала, що ніколи не зможе малювати так майстерно як художники, картини яких вона бачила.
З тієї пори творчість Катерини Білокур гримить на весь Радянський Союз. При цьому жінка і далі проживає з батьками у селі. У 1949 році вона стає членом Спілки художників України. Мала звання Народного художника України і Заслуженого діяча мистецтв.
Катерина спілкувалася з багатьма відомими людьми. Серед них були Павло Тичина, Стефан Таранушенко, Олена Кульчицька, Емма Гурович, Василь Нагай.
У 1954 році на Міжнародній виставці у Парижі були виставлені і картини Катерини Білокур. Їх високо оцінив сам Пабло Пікассо, який не дуже любив сучасне мистецтво. Особливо йому сподобалися роботи «Берізка» та «Цар-колос». Художник вважав, що якби у його країні були такі митці, то про них би знав увесь світ.
Катерина Білокур, картини якої знали у всьому Союзі, до кінця життя прожила у рідному селі з батьками. У 1948 році помер її батько. Жінка жила з хворою матір’ю, потім до хати ще переїхав брат з дружиною і 5-ма дітьми. Почалися постійні скандали.
Навесні 1961 року Катерина страждала від сильного болю у шлунку. Нічого не допомагало, у місцевій аптеці не було потрібних ліків. Катерина не хотіла до лікарні чи робити операцію, бо вона вважала, що її «заріжуть». На початку червня 1961 року у Катерини помирає мати. Через 10 днів відійшла в інший світ і сама Катерина Василівна. Їй зробили операцію в Яготинській лікарні, але вона померла у той же день. У художниці був рак шлунку. Поховали мисткиню у рідному селі.
Цікаві факти про Катерину Білокур
- Художниця робила пензлі з коров’ячої і котячої шерсті. Вона користувалася ними до кінця життя. Вони були особливо тонкі. Так само жінка використовувала і натуральні фарби. Хоч, ставши відомою, мала все необхідне для професійного малювання.
- Катерина Білокур наївне мистецтво несла у маси і до останніх днів лишалася простою селянкою. Її навіть не впустили до квартири друга – відомого поета Павла Тичини, коли вона принесла йому картину. Адже охоронці будинку подумали, що то якась бідова проста селянка.
- Павло Тичина і його дружина були добрими друзями Катерини. Вони листувалися, вітали один одного зі святами. Тичина просив свого друга-лікаря поїхати у село до Катерини, вислав все для малювання, підписував збірки.
- У 1947 році написала картину, присвячену СРСР. Тему їй видав Полтавський будинок народної творчості. Після цього про неї заговорили у «самому» районному центрі. Пізніше художниці привезли подарунки. У 1949 році Катерину просили намалювати щось грандіозне до 70-річчя Сталіна, а, можливо, і портрет вождя. Жінка відмовилася.
- Катерина писала оповідання. В них вона розповідала про своє життя. Але після того як їй сказали, що її твори слабкі, то більше їх ніхто не бачив.
- У музеї Катерини Білокур стоїть пам’ятник, роботи її племінника Івана Білокура.
Катерина Білокур – самородок. Її творчість багатогранна і актуальна до цього часу.
Більше про історію Києва читайте на нашому порталі.