Микола Бажан — визначна постать української літератури, талановитий поет і майстерний перекладач. Його життєвий шлях був наповнений не лише творчими здобутками, а й численними викликами і драматичними поворотами, які відображають складність епохи, в яку він жив.
Біографія Миколи Бажана
Народився Микола Платонович Бажан 9 жовтня 1904 року в Кам’янці-Подільському, на Поділлі. Його дитинство минуло в умовах частих переїздів родини. Юність письменника припала на час проживання в Умані. Згодом, у 1921 році, Микола перебрався до Києва, де продовжив освіту. Пізніше вступив до Інституту зовнішніх відносин, намагаючись знайти свій шлях у житті.
На початку 1930-х років поет опинився під пильним наглядом радянської влади. Його талант, високі тиражі видань і гостросоціальні мотиви творів привернули увагу НКВС. Влада підозрювала митця у зв’язках з проукраїнськими націоналістами. Щоб уникнути репресій, він змушений був змінити тональність своїх творів, присвячуючи їх глорифікації радянської ідеології. Серед таких поем — «Людина стоїть в зореноснім Кремлі» і «Безсмертя». Попри ці кроки, літератор все ще відчував небезпеку. Особливо важким став 1938 рік, коли він очікував арешту.
Значний поворот у долі стався 1939 року, коли він отримав Орден Леніна. Це було визнання його перекладу епічної поеми Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі». Робота отримала високу оцінку Йосипа Сталіна. Після цього автор став одним із привілейованих діячів радянської літератури, отримавши партійні посади і можливість працювати без остраху репресій.
На посаді голови правління Спілки письменників України під час хрущовської відлиги, 2 липня 1956 року він звернувся до керівництва ЦК КПУ з питанням реабілітації репресованих українських літераторів. Бажан пішов із життя 23 листопада 1983 року, залишивши по собі багату літературну спадщину і незабутній слід в українській культурі. Ця постать продовжує надихати читачів і дослідників творчості навіть сьогодні.
Літературна діяльність Миколи Бажана
Вже у 1923 році художник слова почав працювати у журналістиці й паралельно писати поезії. Його перші твори з’явилися у друці, коли він відправляв вірші до редакції газети «Більшовик». Однак дебютна публікація вірша сталася в літературному збірнику «Жовтневий збірник панфутуристів» того ж року. В цей період життя активно спілкувався з видатними українськими футуристами, зокрема Михайлем Семенком та Ґео Шкурупієм ,які жили і діяли в столиці.
Подальший творчий шлях Миколи Бажана в Києві був плідним: він видав збірки «Будівлі» (1924), «Гетто в Умані» (1928), «Розмова сердець» (1930) та «Дорога» (1930). Своєрідним апогеєм цього етапу стала поема «Сліпці», що побачила світ у 1930-1931 роках на сторінках журналу «Життя і революція».
У 1926 році світ побачила перша збірка поета «17-й патруль», у якій автор осмислював буремні події громадянської війни в Україні. У наступні роки видав низку важливих творів: «Різьблена тінь», «Гетто в Умані», «Будівлі», «Гофманова ніч», «Дорога», «Безсмертя», «П’ять поезій» і, безперечно, одну з вершин його творчості — поему «Сліпці». Однак через тиск радянської критики і звинувачення у «націоналізмі» автор спалив рукопис завершених частин цього епічного твору.
Ці перші етапи літературного шляху сформували його унікальний стиль, який поєднував глибокий філософський підтекст із новаторською формою.
Під час Другої світової війни опинився в самому епіцентрі подій. Його патріотична поезія, зокрема цикл «Клятва» (1941), стала закликом до мужності та опору. У ці ж роки були написані й видані збірки «Сталінградський зошит» (1943) і «Київські етюди» (1944). Ці твори відтворюють страхітливу реальність війни: битви за Сталінград, зруйновані українські міста, палаючий університет у Києві й страждання мирного населення. Особливо вирізняється історична поема «Данило Галицький» (1942), у якій автор апелював до патріотичної свідомості українців.
У 1950–1970-х роках драматург активно продовжував літературну діяльність. Вийшли друком найвідоміші твори Миколи Бажана такі, як поеми «Політ крізь бурю» (1964) і «Нічні роздуми старого майстра» (1976). Літературно-критичні твори цього періоду, зокрема «Дружба народів – дружба літератур» (1954) і «Люди, книги, дати» (1962), стали суттєвим внеском у вивчення взаємовпливу різних культур.
Громадська діяльність Миколи Бажана
1930-ті роки стали періодом кардинальних змін у культурному житті Радянського Союзу. Репресії, які на початку 1920-х мали вибірковий характер і торкалися здебільшого політичного аспекту творчості, поступово переросли у справжню хвилю терору. Якщо раніше звинувачення літераторів у антирадянській діяльності були поодинокими, то тепер подібні арешти набули масового характеру.
Авторів могли ув’язнити чи навіть страчувати за вигадані «злочини» — від підготовки замаху на Сталіна до участі в міфічних «буржуазних змовах». Цензура набула тотального масштабу: заборонялося не лише писати «неправильні» рядки, але й використовувати формалістичні методи, надмірну психологізацію чи займатися пошуками нових естетичних форм. Від письменників вимагали відповідності суворим ідеологічним канонам, а всіх, хто викликав підозри, чекали трагічні наслідки.
У таких умовах літератор, футурист із естетично витонченим стилем і складною політичною біографією, опинився серед особливо вразливих. Над його головою висів дамоклів меч — і як над колишнім авангардистом, стиль якого радянська влада вже визнала «шкідливим», і як над учасником літературної організації ВАПЛІТЕ, яку критикували навіть на найвищому рівні, зокрема в статтях Сталіна. Доля його друзів і колег, багатьох із яких репресували, показувала, наскільки небезпечним був творчий шлях у ці роки.
Грузинська культура як захист
Одним із таких шляхів стало його звернення до грузинської культури. Усвідомлюючи особливе ставлення Сталіна до грузинського мистецтва, митець почав перекладати грузинську поезію, сподіваючись, що це посприяє його виживанню. Політична кар’єра Миколи Бажана пішла угору після видання української версії середньовічного епосу Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі», яка стала справжньою літературною подією. Вважається, що ця робота привернула увагу Сталіна, який особисто вписав літератора до списку лауреатів ордена Леніна.
Зміна творчої парадигми
Другий крок, на який Бажан пішов, — радикальне переформатування власної творчості. Відмовившись від естетичних експериментів і футуристичної авангардності, він став писати «під догму». Поет дедалі частіше створював твори, які відповідали офіційним вимогам радянської пропаганди. Тридцяті, сорокові й п’ятдесяті роки наповнені його віршами-деклараціями, спрямованими на підтримку радянського ладу. Серед найбільш сумнозвісних творів — поема, присвячена Сталіну.
Незважаючи на ці компроміси, офіційна критика часом звинувачувала письменника в «фальші» чи недостатній щирості. Однією з характеристик, залишених енкаведистами, було визначення: «Агент «Уманський» фальшивить, як завжди». Цей парадокс засвідчує складність його позиції, коли будь-яка лояльність до системи могла бути піддана сумніву.
Спадщина і новий сенс творчості
Після смерті Сталіна й початку лібералізації автор зміг частково звільнити свою творчість від політичного тиску. У його поезії знову з’явилися тонкі філософські роздуми, напівтони, віра у мистецтво як самодостатню цінність. Наприкінці життя він почав звертатися до теми смерті, намагаючись знайти відповіді на найглибші питання буття.
Микола Бажан також залишив вагомий слід у видавничій діяльності. Під його керівництвом були створені «Українська Радянська Енциклопедія», «Енциклопедія кібернетики» й «Історія українського мистецтва».
Трагічність спадщини
Постать Бажана залишається складною для осмислення. З одного боку, він зробив вагомий внесок у розвиток української культури. З іншого боку, його співпраця із тоталітарною владою залишається темою дискусій. У незалежній Україні його ім’я почасти витіснено з літературних програм, і спроби перейменувати проспект Бажана чи закрити його музей-квартиру демонструють амбівалентне ставлення до постаті поета.
Проте збереження його творчої спадщини і подальше дослідження дають шанс краще зрозуміти особливості історичного контексту, в якому він жив і творив. Постать Бажана — це нагадування про складнощі вибору у світі, де межа між естетикою та політикою стерта до невпізнання.
Як Микола Бажан вплинув на українську літературу?
Чим відомий український письменник Бажан? Микола Бажан залишив неоціненний внесок у розвиток перекладної літератури України. Завдяки його майстерності українські читачі змогли ознайомитися з такими творами, як «Фархад і Ширін» Алішера Навої, «Давитіані» Давида Гурамішвілі, поезії Олександра Пушкіна, Юліуша Словацького, Райнера Марії Рільке і багатьох інших.
1951 року митця обирають академіком Академії наук УРСР. Цей період знаменується його великим внеском у розбудову енциклопедичної і наукової літератури України. Саме завдяки його ініціативі було видано «Українську радянську енциклопедію» і її наступну редакцію. Також світ побачили багатотомна «Історія українського мистецтва», «Шевченківський словник» (1978) і фундаментальні енциклопедичні праці.
Окремим досягненням є його перекладацька діяльність. Завдяки його зусиллям українською мовою було опубліковано світову класику. Серед найвизначніших перекладів — «Витязь у тигровій шкурі» Шота Руставелі (1937), «Фархад і Ширін» Алішера Навої (1947), «Давитіані» Давида Гурамішвілі (1949). Також він створив високохудожні переклади оперних лібрето для творів Модеста Мусоргського, Олександра Бородіна, Дмитра Шостаковича.
Більше про історію Києва читайте на нашому порталі.
