Столиця України є надзвичайно мальовничим містом з безліччю дивовижних пам’яток, культурних закладів та шедеврів старовинної архітектури, які приваблюють мільйони допитливих туристів у будь-яку пору року.
А на особливу увагу поціновувачів сакрального зодчества та паломників-вірян заслуговують місцеві святині. Подальший текст розповість детально про найбільший із соборів та храмів на території головного мегаполіса нашої держави – монастир Покрови Пресвятої Богородиці в Києві.
Стаття зосереджує увагу на заснуванні й розвитку відповідного центру духовності, визначних подіях його життя, архітектурній концепції та діяльності. У тексті наводяться відомості про будівлі, розташовані на території монастирського ансамблю, домінантним елементом якого є найбільший та, мабуть, найвеличніший столичний храм – Миколаївський собор.
Хто та коли заснував Покровський монастир?
Фундаторкою її стала велика княгиня Олександра Петрівна Романова. Ця можновладниця була дядиною Миколи ІІ, останнього царя російської імперії.
Відомо, що до шлюбу з сином Миколи І, якого теж звали Миколою, дана особа сповідала лютеранську віру. Вона походила зі знатного роду – матір’ю цієї жінки була принцеса Тереза, а її батьком – принц Ольденбурзький. Після заміжжя Олександра стала православною християнкою, щоб бути однієї віри зі своїм чоловіком, великим князем.
Спершу молодята мешкали в спеціально зведеному для них в місті Санкт-Петербург величезному палаці, що нині носить назву Миколаївського. Проте подружнє життя пари не складалося. Князь віддавав перевагу гамірним світським розвагам та балам, а його дружина любила усамітнення й молитви. Крім того, Олександра опікувалася медичними й освітніми закладами, беручи активну участь у громадському житті.
Після народження другого сина, що сталося 1864 року, її чоловік почав відкрито зраджувати, через що княгиня страждала постійною депресією.
Згодом Олександра отримала тяжку травму ніг в результаті ДТП, і лікарі їй порадили переселитися на південь. Можновладниця після курсу лікування в Італії вирішила оселитися в Києві.
Історія Покровського монастиря розпочалася з того, що його фундаторка придбала у місцевого купця Диковського в районі Лук’янівка земельну ділянку площею приблизно 6 гектарів. Сталося це в 1889 році. Того ж року, в травні, княгинею була заснована в цьому місці, на схилі гори Вознесенської, монастирська обитель.
Першою будівлею святині, спорудження якої тривало близько п’яти місяців, стала Покровська церква. Згодом поряд з нею виросли десятки інших споруд різноманітного призначення. Період їх забудови тривав до 1913 року.
Княгиня померла ще в 1900 році, але її смерть не припинила розвитку храмового комплексу. Його відомість та популярність зростала рік від року – інвестори, які вкладали кошти в розвиток монастиря, допомагали йому плідно розвиватися економічно й відгравати неабияку роль в духовному житті Київщини.
Цікаві факти про монастир
Спочатку даний об’єкт називався «Княгининим монастирем». Проте відповідна назва проіснувала лише 1 місяць. У червні 1889 року Святійший Синод прийняв рішення про перейменування храмового комплексу на Покровський.
Заснувавши Покровський монастир (Київ), його фундаторка-княгиня постриглася в черниці та змінила розкішні палацові апартаменти на одну з монастирських келій. У результаті постригу Олександра Петрівна отримала ім’я Анастасія й стала інокинею.
Уже на рубежі ХІХ-ХХ століть інфраструктура храмового комплексу включала велику кількість медичних благодійних закладів та церковних. Вона поповнилася господарськими корпусами та келіями, аптекою з безкоштовними ліками та лікарнею, що включала хірургічне й терапевтичне відділення.
Іншими об’єктами на території монастиря стали притулки для хронічно хворих жінок та для сліпих, пральні та морг, пекарня, кухні та їдальні, книгарні й іконні крамниці. Незабаром тут був збудований Михайлівський храм та монастирська трапезна, розпочала роботу майстерня іконопису та шиття золотом.
Працювали в обителі й освітні, навчальні заклади – училище для дівчат та фельдшерська школа.
Як свідчать відомі з джерел про Київський Покровський монастир факти, будівництво кожної споруди на його території особисто контролювалося княгинею.
Засновницю обителі в цій добрій справі активно, морально й матеріально, підтримували родичі, в тому числі члени імператорської династії.
З часом відповідний монастирський комплекс перетворився на найбільший релігійний та благодійний заклад міста Київ.
Миколаївський собор – головний храм монастиря
Датою закладання наріжного каменю цієї церкви став 1896 рік. Цю справу виконав власноруч цар Микола ІІ.
Будувався даний храм, який став у Києві найбільшим, за проектом архітектора Володимира Ніколаєва. А ескіз для нього був створений сином княгині, Петром Миколайовичем.
Відомо, що найбільша сума на відповідні будівельні роботи була пожертвувана меценатом Миколою Терещенком. Його інвестиція склала 50 тисяч рублів. Але цих коштів для зведення собору бракувало. Через мляве надходження інших пожертв спорудження святині тривало приблизно 15 років і було завершене тільки в 1911 році.
Проєкт Миколаївського собору, без якого не можна уявити монастир Покрови Пресвятої Богородиці в Києві, передбачив 15 куполів цибулястої форми та величезні розміри кам’яного фасаду. Його довжина склала 58 м, а ширина – 38 метрів. Головна баня гордо здіймалася на 64-метрову висоту, а величезне приміщення храму було розраховано на понад 2 тисячі прихожан.
Решта куполів розташувалися вище вівтаря, над західним боком фасаду, вище шатрових звершень трьох порталів, які виходили на північний, південний та на західний бік. Чотири наріжних куполи розмістилися двома ярусами.
Вишуканий архітектурний стиль цієї святині фахівці визначають як псевдоросійський з елементами раннього модерну.
За радянських часів Миколаївський собор, як і Покровська церква, втратив свої куполи. Вона були цинічно зруйновані за розпорядженням більшовицької влади.
Відбудувати цей храм вдалося лише після здобуття Україною Незалежності, вже в нинішньому столітті. Масштабна реставрація собору дозволила повернути йому первісну, автентичну архітектуру.
Що відомо про Покровський монастир: цифри та факти
Цей храмовий комплекс припинив богослужіння в 1925 році, ставши жертвою комуністичного режиму.
У часи німецької окупації, в період Другої світової війни, цей релігійний заклад відкрили і більше не закривали. Проте в післявоєнні роки територія монастирського комплексу була в рази скорочена. На ній лишилося тільки 7 будівель з колишніх 30-ти.
1981 рік приніс святині велику біду – вона постраждала від пожежі. Це лихо призвело до знищення внутрішнього декору корпусів монастиря. Роботи з ремонту та реставрації проводилися в ньому таємно.
В інтер’єрі Миколаївського собору до початку 1980-х років розписів не було. Їх київські митці зробили в період 1982-1983 року.
Перший у Києві рентгенівський апарат був придбаний лікарнею Покровського монастиря. Встановили його ще в позаминулому столітті, в 1896 році.
Відкрита в 1893 році амбулаторія, що працювала на території цього релігійного закладу на благочинних засадах, була визнана найкращою на свій території імперії.
Багато подій з життя такої святині залишаються невідомими. Не дивно, що досить поширен6ими є містичні легенди Покровського монастиря, які збирають краєзнавці, етнографи й інші дослідники.
Нині найголовнішими спорудами даного релігійного закладу є Покровська церква, до якої примикає житлова прибудова з колишньою келією княгині, та Миколаївський собор.
У колишній споруді терапевтичного відділення лікарні, зведеного в 1898 році, знаходиться храм Преподобного Агапіта Печерського та притулок для літніх людей.
Доповнюється комплекс келіями черниць та проскур нею. За його межами можна знайти готель для прочан та новій хірургічний комплекс лікарні, створений за проектом архітектора Євгена Єрмакова в 1910 році.
Дотепер збереглася свята брама монастирського комплексу, будівництво якої було завершене в 1897 році. В її архітектурі гармонійно поєдналися два стилі – псевдоруський та модерн.
Визначним місцем святині є могила її фундаторки, яку часто відвідують паломники. Поховали її тут в усипальниці як інокиню Анастасію.
Як дістатись до Покровського монастиря?
- Адреса святині – Варязький провулок, 15.
Розташовується відповідна локація в одному з центральних районів Києва – Шевченківському. Знайти її можна, звернувши з вулиці Січових Стрільців на Варязький провулок.
Громадським транспортом доїхати до Свято-Покровського монастирського комплексу можна автобусами № 119, 18ТР та 6ТР або тролейбусом № 16.
Доступна для відвідувачів ця святиня щодня з 7.00 до 19.00.
Покровський жіночий монастир є унікальним місцем з погляду духовного розвитку, архітектури й історії нашої столиці. Здебільшого його відвідують прихожани, проте побачити цей релігійний центр варто і туристам.
