Столиця нашої держави є унікальним містом, в якому збереглося чимало пам’яток давньоруської епохи.
До найбільш визначних об’єктів відповідної культурної спадщини варто віднести Золоті Ворота – головну браму архітектури стародавнього Києва.
Про історичне минуле й сьогодення цього величного укріплення могутньої держави Київська Русь, яка є праматір’ю сучасної України, розповідається далі.
Ця інформація зацікавить туристів, що планують поїздку в столицю, й буде актуальною для юних краєзнавців і педагогів, які запропонують на тему «Золоті-Ворота» твір-переказ своїм учням.
Золоті ворота – стародавній символ незламності Києва
Сторінки історії
Більшість фахівців поділяють думку, що споруджувалася ця знаменита фортеця в період з 1017 по 1024 років. Їх опоненти вважають, що будівництво укріплення було завершене пізніше, в 1037 році, коли державою вже правив Ярослав Мудрий.
Але хибність останнього твердження доводять матеріали, написаних польським літописцем Анонімом Галлою. У його рукописі, що датується 1018 роком, Золоті Ворота, фото й ескізи яких наразі поширені в інтернеті, вже згадуються.
Спростовує думку більш пізньої забудови легендарного укріплення й той факт, що в 1037 році завершилося спорудження багатьох пам’яток нашої столиці, зокрема храму святої Ірини та Софійського собору. Це теж відомо зі знайдених археологами письмен. Враховуючи кількість населення міста на той час, одночасна забудова стількох об’єктів тоді була неможливою.
А ось думка щодо появи даної споруди за часів панування князя Володимира Святославовича, що був при владі до 1015 року, може бути правдивою – в рукописах є відомості про велике будівництво, хоча точна назва об’єкту в них не вказується
Місце, де знаходяться Золоті Ворота, було вибране не випадково. Звели їх на території з рельєфом, що характеризувався перепадами висот. Ця зона, з полем та пагорбами, була вразливою для нападу ворогів, тому конче потребувала додаткових оборонних споруд.
Відомо, що в ХІІІ столітті відповідне укріплення зазнало значних руйнувань. Причиною цього стала монгольська навала. Проте навіть зруйнувавши цей форт, войовничим бусурманам вторгнутися на територію міста через нього не вдалося.
Ця події засвідчують рукописи Мартіна Ґруневеґа, що датуються 1584 роком.
Приблизно в середині ХVІІ століття фортифікаційні будівлі Києва почали відновлювати. Ця робота була зумовлена посиленням захисту столиці від нападників, яких було чимало. Захопити Київ прагнули сусіди з заходу та півдня, поляки та турки.
Тоді під’їзд до Золотих Воріт захистили земляними бастіонами. У них розміщалася гарнізонна варта.
На варті столиці стояло це незламне укріплення до середини ХVІІІ століття. Згодом фасад будівлі почав руйнуватися. Через це об’єкт визнали небезпечним. Його стіни засипали землею майже на вісім десятків років.
У 20-х роках позаминулого століття почалися розкопки Золотих Воріт. Ініціатором цих археологічних досліджень став Кіндрат Лохвицький. Фахівцям удалося розкопати дві паралельні стіни колишнього укріплення. Довжина їх складала 25 метрів, висота сягала 8 метрів.
Древня пам’ятка була реконструйована, урочисто відкрита та освячена владикою 25 червня 1834 року.
Упродовж багатьох наступних десятиліть Золоті Ворота, твір-опис про які часто задають нині старшокласникам, регулярно укріплювалися.
1970 року вище цієї будівлі був зведений захисний павільйон. Капітальною реставрацією старовинної пам’ятки зайнялася команда фахівців під керівництвом Євгенії Лопушинської.
Реставраторам удалося з руїн брами епохи пізнього середньовіччя відтворити первісний вигляд стародавнього укріплення столиці.
Відкриття оновлених Золотих Воріт було приурочене до 1500-річного ювілею Києва.
Особливості матеріалів та архітектури
Споруда виглядала як бойова вежа з проїздом, а ще вона мала надбрамний храм. Матеріалом для кріпосної башти був камінь. Щоб посилити захисні властивості об’єкту, на в’їзді до брами були прориті два рови.
Дизайн Воріт був пронизаний християнським світосприйняттям та релігійною символікою.
Фасад укріплення прикрашало зображення Богоматері з немовлям. Про цей елемент декору, що найімовірніше, був розписом-фрескою чи викладеним із мозаїки, також розповідають древні письмена, зокрема літопис від 1151року.
Коли були Золоті Ворота після розкопок відкриті, внутрішні поверхні їх стін були розчленовані декількома парами пілястр. Нижня частина цих конструкцій спиралася на цоколь фундаменту.
Кам’яна кладка стін будівлі вирізняється візантійською, змішаною технікою. У ній чергуються природні камені кількох видів (шифер,кварцит, граніт) та різних габаритів із рядами цегли, яку на той давній час називали плінфою.
Після відновлення укріплення для захисту залишків стін від подальшої руйнації реставратори використали заливку вапняного розчину, поверх якої поклали дерен.
1837 року Золоті Ворота доповнилися трьома контрфорсами. Вони були добудовані до східної стіни для її укріплення. Будівничі для цього використали металеві зв’язки з залізними кільцями.
Того ж часу територія, оточуюча об’єкт, була огороджена. Навкруг неї з’явилася ажурна решітка з чавуна, оздоблена декором В. Береті.
Ще приблизно через півстоліття фасад архітектурної пам’ятки для укріплення обклали цеглою. Зверху спорудили металевий дах.
Незважаючи на всі ці трудомісткі роботи, що виконуватися з максимальною делікатністю, на час 70-х років минулого століття стан даної споруди був незадовільним: процес її руйнування тривав, і, здавалося, що ніщо не може йому завадити.
І тоді за ініціативи Товариства охорони пам’яток історії та культури УРСР була створена спеціальна комісія. Провівши ряд досліджень, архітектори та археологи, що входили до складу відповідної спільноти, прийняли рішення щодо відродження Золотих Воріт у первісному вигляді.
Зараз цей архітектурний комплекс включає базову частину у вигляді бойової башти з поїздом, та споруджену над нею надбрамну церкву. Дизайн храму павільйону-реконструкції є гіпотетичним. Дана церква включає чотири стовпи та одну позолочені баню, розташовану чітко навпроти проїзду. Елементи надбрамного храму відділяють пілястри та прикрашає оздоблення у вигляді двоступінчастих ніш і аркових віконних прорізів.
Декор інтер’єру храму лаконічний – він обмежується підлогою з мозаїчним рисунком, що створив монументаліст Леонід Тоцький.
Поширені запитання й відповіді про Золоті Ворота
Наведена нижче анкета, яку можна запропонувати знавцям історії міста Київ, включає про Золоті Ворота цікаві факти.
- Чому Золоті Ворота в Києві Назвали Золотими?
Відповідь: Думки істориків про те, чому парадний в’їзд до Києва назвали «Золоті Ворота», розбігаються. Відомо точно, що тип забудова та ця назва нашими далекими пращурами була запозичена з Візантії. Проте одна з версій доводить, що за вхід у цю браму в древні часи стягувалася плата у вигляді золотих монет. А інші фахівці переконані, що для елементів оздоблення фортеці використовувати чисте золото.
- Ким і коли створені Золоті Ворота?
Відповідь: Найбільш передбачуваний час забудови пам’ятки – перша третина ХІ століття, кінець княжіння Володимира та початок влади Ярослава. Більшість істориків вважає, що стіни будівлі зведені за наказом Володимира, а храм Благовіщеня над ними спорудили за розпорядженням Ярослава.
3. Де можна побачити Золоті Ворота?
Відповідь: Цю головну браму, що є сакральною давньоруською пам’яткою стародавньої столиці, можна знайти центрі міста, поблизу Софіївського собору. Адреса її – вулиця Володимирська, 40а.
4. Як за часів середньовіччя називали парадний в’їзд до міста Київ?
Відповідь: У цей період місцем церемоніального, урочистого в’їзду до Києва, що був столицею держави, слугували Золоті Ворота. Саме через цю браму на міську територію потрапляли королі, гетьмани та інші можновладці.
5. Хто заклав місто велике, в якому тепер Золоті Ворота?
Відповідь: Київ був заснований полянським князем Києм з братами Щеком, Хоривом та сестрою на ймення Либідь. Це зазначається в древньому рукописі – «Повісті временних літ».
6. Що можуть подивитися туристи під час екскурсії до цього павільйону-реконструкції?
Відповідь: В інтер’єрі будівлі є музей, а на її території – оглядовий майданчик. У центрі золотоворітського скверу, що оточує комплекс, височіє чавунний фонтан форми вази для фруктів та пам’ятник Ярославу Мудрому. На цій скульптурі князь тримає на долоні мініатюрний макет Софійського собору.
7. Про що розповідають колекції, які експонуються всередині відреставрованого укріплення?
Відповідь: Тема музейних експозицій – історія будівництва, існування та відновлення головної брами столиці Київської Русі. Також музей слугує традиційним місцем проведення виставок давньоруської тематики, концертів, драматичних вистав тощо.
8. Які знахідки під час розкопок пам’ятки здивували археологів найбільше?
Відповідь: Було виявлено дуже багато людських кісток та елементів древньої зброї. Це свідчення битв на місці укріплення.
Цього року павільйон-реконструкція «Золоті Ворота», що нині є складовою Національного Заповідника «Софія Київська», відзначив 40 років від дня відкриття. Зараз столицю без відповідного визначного міста уявити неможливо – воно є одним із головних символів Києва.
Більше про цікаві локації Києва можна подивитись в розділі “Туризм” на нашому сайті.