Завітавши до Києва, неодмінно слід побувати на Андріївському узвозі. Ця вулиця нашої древньої й величної столиці простягається від Княжої гори аж до торгово-ремісничого Подолу.
Вона є одним із найцікавіших історичних місць цього мегаполісу на Дніпрі, своєрідною його візитівкою.
Туристам пропонуються змістовні прогулянки-екскурсії мальовничим Андріївським узвозом, що дихає старовиною й пам’ятає багато важливих для історії міста подій. Це не дивно – адже він є найдавнішою київською вулицею.
Андріївський узвіз: факти та історія
Відомі факти та пам’ятки
Популярнішим від Андріївського узвозу, що сполучає вулицю Володимирську з Десятинною та Контрактною площею, в Києві є хіба що Хрещатик.
В епоху Київської Русі Андріївським узвозом ходили та їздили, щоб якнайшвидше добратися від Золотих Воріт та Софіївського собору до Подолу, який був нижньою частиною Києва. Такий шлях був найкоротшим.
Поділ у ті часи був місцем розташування міського порту та кварталів, де мешкали майстри-ремісники.
Спершу дана вуличка була вузенькою, суто пішохідною. Згодом її розширили – це дало можливість їздити по шляху волами, що тягли навантажені вози.
Андріївський узвіз відомий у місті як вулиця-музей. Тут можна побачити й оглянути чимало відомих пам’яток нашої столиці:
- Андріївську церкву – даний храм наказала збудувати цариця Катерина ІІ, а проект його створював геніальний, всесвітньо відомий зодчий італійського походження Бартоломео Растреллі;
- статую, що зображує Івана Кавалерідзе – видатної людини, що була талановитим кінорежисером, сценаристом, драматургом і скульптором радянських часів (цього митця називали «українським Мікеланджело»);
- замок Річарда – споруду, овіяну безліччю таємниць, що демонструє вишуканий стиль англійської готики (кияни так нарекли цю будівлю через її схожість із палацом персонажа твору Вальтера Скотта «Айвенго»);
- дім-музей прозаїка Михайла Булгакова, відомого за романами «Майстер та Маргарита», «Собаче серце», «Біла гвардія» й іншими літературними творами;
- скульптурну композицію у вигляді пам’ятника персонажам популярної комедійної драми Михайла Старицького «За двома зайцями» – це Свирид Голохвастов разом із Пронею Прокопівною (ці герої зображені такими, якими їх побачили глядачі однойменного фільму, знятого за мотивами п’єси).
Кияни називають Андріївський узвіз вулицею-музеєм. На ньому дійсно є окремий музей, що повністю присвячений історичному минулому даного куточка Києва. Експонатами відповідного закладу є полотна живописців, світлини та інші речі, пов’язані з різними часами життя відповідної вулиці. Серед них – багато старовинних предметів.
Чим ще цікава вулиця?
За минулих часів Андріївський узвіз був місцем, що збирало творчу богему Києва. Тут можна було побачити міських артистів та музикантів, а також художників зі своїми картинами.
На вулиці продавалося чимало національних сувенірів – від українських вишиванок до розписного посуду й статуеток. Тут демонструвалися картинні галереї, завдяки яким місцевість сприймалася багатьма відвідувачами як художній салон під відкритим небом.
Ці події стали причиною того, що вуличка отримала другу, неофіційну назву – київський Монамарт.
Традиційними заходами, які проводилися на Андріївському узвозі щороку в День міста, стали вернісажі народних ремесел.
Восени 2011 року було прийняте рішення щодо реконструкції району, внаслідок якого були знесені кілька старовинних будівель, розташованих навпроти будинку-музею Булгакова. Бруківку, що була тут дорожнім покриттям чимало десятиліть, замінили чорними гранітними платами.
Багатьма киянами ці дії були сприйняті негативно – адже вони призвели до знищення численних архітектурних пам’яток вулиці. Свідомі містяни неодноразово виступали з акціями протесту, вважаючи «осучаснення» цього древнього куточку столиці недопустимим.
З уст у вуста, з покоління у покоління передається легенда про Андріївський узвіз. Як свідчить цей переказ, вулиця отримала свою назву не випадково. Він розповідає, що за часів сивої давнини на місці, де нині тече Дніпро, було море. Але вода відступила від берегів після того, як святий Андрій Первозванний вибрався на верхівку найвищого пагорба й установив на ньому хрест. Тоді на цьому святому місці спорудили Андріївську церкву, а вулицю, що простягається від неї, нарекли Андріївським узвозом.
Програма екскурсії по Андріївському узвозі: особливості та зміст
Детально про те, як будували храм у цьому місці, гості столиці можуть довідатися, записавшись на екскурсію «Андріївський узвіз — місце, де звучать київські історії».
Даний екскурс відкриє туристам багато дивних таємниць, які відомі навіть не кожному киянину:
- про час існування на вулиці власного «кварталу червоних ліхтарів» та винуватців його знищення;
- про епоху, коли цей шлях був тихим і зеленим, проте доволі занедбаним і забутим – вона тривала до 1982 року, до дати 1500-річчя Києва – зміни стали відбуватися незадовго до ювілею міста;
- про дім, у якому мешкав відомий польський письменник, автор історичних романів, Міхал Грабовський;
- про садибу родини Слінко, що архітектурою нагадує казковий будиночок-теремок, та її мешканців;
- про видатних столичних митців – художників, які понині мешкають на Андріївському узвозі;
- про неправильну нумерацію будинків на узвозі – по мірі віддалення від Майдану Незалежності, вона спадає, хоча б мала збільшуватись.
Програмою здебільшого передбачений підйом екскурсантів та верхівку гори Уздихальниці – панорамний вид на Поділ, що відкривається неї, вражає мальовничістю й красою.